ДП УкрЦВТ
Авторизація

До питання ідентифікації виробника і складання декларації про відповідність

ukrcvt 4-11-2020, 11:19 ---

Питання хто може вважатися виробником і, як наслідок, складати і підписувати декларацію про відповідність, розглянуте у § 81 Guide to application of the Machinery Directive 2006/42/EC (Edition 2.2 – October 2019). В подальшому застосуємо положення цього документа, враховуючи реалії України.

Так от, спочатку наші реалії.

Згідно з визначенням, наведеним у Технічному регламенті безпеки машин (затверджений ПКМУ від 30 січня 2013 р. № 62), виробник – юридична або фізична особа, яка здійснює проектування та/або виробництво машини або незавершеної машини, на яку поширюється дія цього Технічного регламенту, та є відповідальною за відповідність машини або незавершеної машини цьому Технічному регламенту з метою введення її в обіг під власним найменуванням чи торговельною маркою (знаком для товарів і послуг) або для власного використання. У разі відсутності виробника згідно з наведеним визначенням будь-яка фізична або юридична особа, що вводить в обіг або в експлуатацію машину чи незавершену машину, на яку поширюється дія цього Технічного регламенту, повинна вважатися виробником.

Перше речення цього визначення підтверджує, що насамперед виробник, незалежно від того є він юридичною чи фізичною особою, несе повну відповідальність за відповідність виготовленої ним машини вимогам Технічного регламенту безпеки машин. При цьому він може здійснювати проектування та виробництво машини або лише виробництво машини з метою введення її в обіг під власним найменуванням чи торговельною маркою. Також він може здійснювати виробництво машини для власного використання.

Непорозуміння, які виникають під час відомчої реєстрації сільськогосподарських машин в Україні, пов’язані з першою фразою другого речення визначення терміну «виробник», а саме: «У разі відсутності виробника згідно з наведеним визначенням…». Часто цю фразу розуміють як фізичну відсутність виробника – припинення діяльності, банкрутство тощо. З нашої точки зору це не завжди так. 

Положення, викладені у другому реченні визначення «виробник», мають на меті, очевидно, вирішити ситуацію, яка виникає стосовно машин, що імпортуються до України. 

З цього приводу не виникає питання у випадку, коли зарубіжний виробник приймає рішення про розміщення своєї продукції на ринку України. Він може самостійно виконувати свої обов’язки виробника, пов’язані з Технічним регламентом, або доручити своєму уповноваженому представнику виконувати всі або частину цих зобов’язань чи процедур від його імені.

З іншої сторони, рішення про ввезення в Україну машин може прийматися імпортером – будь-якою фізичною чи юридичною особою - резидентом України, яка вводить в обіг на ринку України продукцію походженням з іншої країни (визначення у значенні, наведеному в Законі України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності”). Крім того, і сам споживач може придбати машину за межами України та самостійно ввезти її на територію України.

Звичайно, будь-яка фізична або юридична особа, що вводить в обіг або в експлуатацію в Україні машину зарубіжного виробництва може мати змогу домовитись з «оригінальним виробником» про те, щоб він виконував свої зобов’язання згідно з Технічним регламентом. Але цього не завжди удається досягнути, особливо коли це стосується сільськогосподарських машин, що були у використанні.

З нашої точки зору якраз ситуація, коли «оригінальним виробником» з якоїсь причини не надана декларація про відповідність, саме і є «відсутність виробника згідно з наведеним визначенням», як зазначено в Технічному регламенті. І в цьому випадку «будь-яка фізична або юридична особа, що вводить в обіг або в експлуатацію машину, на яку поширюється дія цього Технічного регламенту, повинна вважатися виробником».

Але це не головне. Головним є те, що хтось в Україні обов’язково має прийняти на себе відповідальність щодо відповідності машини вимогам Технічного регламенту. При цьому ця особа, будь то імпортер чи споживач, має знати про встановлені законодавством України досить серйозні адміністративно-господарські санкції, що накладаються на підписанта декларації про відповідність, за кожну машину, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

За посиланням, для довідки, наведена блок-схема з Guide to application of the Machinery Directive 2006/42/EC в нашому перекладі, яка ілюструє різних економічних операторів, які можуть прийняти на себе обов’язки виробника згідно з Директивою 2006/42/EC. 

Таким чином, ми встановили, що за відсутності декларації про відповідність «оригінального виробника» її складає та підписує особа, що вводить машину в обіг або в експлуатацію. Але чи може «будь-яка фізична або юридична особа, що вводить в обіг або в експлуатацію машину» просто скласти і підписати декларацію? Спробуємо розібратися в цьому питанні. 

У пункті 8 Технічного регламенту зазначено, що до введення машини в обіг та/або в експлуатацію виробник або його уповноважений представник (у нашому випадку – особа, що вважається виробником):

1) забезпечує її відповідність суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я, зазначеним у додатках 1-6 Технічного регламенту;
2) забезпечує доступ до технічного файла, вимоги до якого зазначені у додатку 12;
3) готує необхідну інформацію, передбачену Технічним регламентом, зокрема інструкції;
4) проводить відповідні процедури з метою оцінки відповідності;
5) складає декларацію про відповідність, яка додається до машини;
6) наносить знак відповідності технічним регламентам.

Виконати всі ці вимоги самостійно ні імпортер ні тим більше споживач звичайно не можуть, тому що вони не мають ніякого відношення до розробки конструкції і виготовлення машини. Але чи вимагає Технічний регламент їх виконання в повному об’ємі? 

В пункті 7 Технічного регламенту зазначено, що органи виконавчої влади повинні вживати належних заходів для забезпечення введення в обіг та/або в експлуатацію лише тих машин, що відповідають вимогам Технічного регламенту, які на них поширюються, та не спричиняють небезпеку здоров’ю і безпеці людей… Таким чином не всі вимоги Технічного регламенту мають застосовуватись, тим більше вимоги щодо розробки конструкції не повинні застосовуватись до вже виробленої машини.

У пункті 21 Технічного регламенту зазначено, що виробник повинен забезпечити проведення оцінки ризиків з метою визначення суттєвих вимог щодо безпеки та охорони здоров’я, які застосовуються до машини. І цю роботу має виконати імпортер стосовно конкретного типу машин (наприклад – комбайн зернозбиральний, обприскувач самохідний, сівалка і т.д.) з метою ідентифікації стандартів з переліку національних стандартів, відповідність яким і надає презумпцію відповідності машини тим суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я Технічного регламенту, що охоплюються такими стандартами або їх частинами. Крім того, імпортер повинен впевнитись в тому, що конкретна машина відповідає вимогам цих стандартів. Якщо виявлені невідповідності машини встановленим вимогам, він має розробити заходи і усунути виявлені невідповідності. Результати роботи мають бути задокументовані і долучені до технічного файла. Таким чином імпортер забезпечить відповідність машини суттєвим вимогам Технічного регламенту.

Пункт 2) наведеного вище переліку зобов’язує виробника забезпечити доступ до технічного файла. Згідно з Технічним регламентом технічний файл оформляється українською мовою і повинен охоплювати стадії розроблення, виготовлення і застосування машини до тієї межі, яка необхідна для оцінювання її безпечності. Звичайно, якщо іде мова про готові до застосування машини, технічний файл не може охоплювати стадії її розроблення і виготовлення. У цьому випадку, на наш погляд, технічний файл має містити:

  • документацію з оцінки ризиків;
  • застосовані національні стандарти, та інші нормативні документи з визначенням суттєвих вимог щодо безпеки та охорони здоров’я, на які поширюється дія таких стандартів;
  • результати випробувань машини;
  • інструкцію на машину.

Термін "технічний файл" стосується сукупності інформації, яка може зберігатися в паперовому або в електронному вигляді в одному або декількох місцях. Зокрема, немає необхідності дублювати документи (наприклад – з оцінки ризиків), загальні для різних типів машин. Однак інформація повинна бути упорядкована, класифікована та зберігатися таким чином, щоб виробник міг без зволікання надавати відповідні елементи технічного файла у відповідь на належним чином обґрунтований запит. 

Слід відмітити, що відмова у наданні технічного файла у повному об’ємі, може становити достатні підстави для сумнівів стосовно відповідності машини суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я, але відсутність технічної документації не є доказом невідповідності машини. 

Пункт 3) наведеного вище переліку зобов’язує виробника підготувати необхідну інформацію, передбачену пунктами 49-56 Додатку 1 Технічного регламенту, зокрема інструкції. Наявність і повнота інформації чи застережень на машинах перевіряється при випробуваннях з застосуванням результатів оцінювання ризиків. Інструкції, що долучаються до машини, мають бути викладені українською мовою. Це мають бути оригінали інструкцій або переклади оригіналів інструкцій. При цьому переклад повинен супроводжуватися оригіналом інструкції.

Процедурою оцінки відповідності (пункт 4) переліку), що стосується сільськогосподарських машин, є внутрішній контроль виробництва, який передбачає підготовку розглянутого вище технічного файла, а також «заходів, необхідних для того, щоб виробничий процес забезпечував відповідність машин, що виробляються, зазначеному технічному файлу та вимогам Технічного регламенту безпеки машин». Очевидно, що останнє не може стосуватися уже вироблених машин і тому проведення «відповідних процедур з метою оцінки відповідності» зводиться до підготовки технічного файла.

Таким чином, щоб скласти декларацію про відповідність імпортер (споживач) має підготувати технічний файл, що включає:

  • документацію з оцінки ризиків на тип машини;
  • перелік стандартів, відповідність якимнадає презумпцію відповідності машини суттєвим вимогам Технічного регламенту щодо безпеки та охорони здоров’я;
  • протокол або інший документ щодо результатіввипробувань машини на відповідність вимогам вказаних а попередньому пункті стандартів;
  • інструкції на машину.

В передостанньому абзаці пункту 8 Технічного регламенту вимагається, що для цілей процедур оцінки відповідності виробник «повинен мати засоби, необхідні для забезпечення відповідності машини суттєвим вимогам щодо безпеки та охорони здоров’я, зазначеним у додатках 1-6, або мати доступ до таких засобів».

Це значить, що особа, яка проводить оцінку відповідності (у нашому випадку імпортер), повинна мати необхідні засоби для перевірки відповідності машини чинним вимогам або мати до них доступ. Такими засобами можуть бути, наприклад:

- технічні засоби для проведення перевірок і випробувань;

- стандарти для цілей застосування Технічного регламенту безпеки машин;

- кваліфікований персонал, який знає як Технічний регламент, так і відповідні стандарти, володіє методами оцінювання ризиків, має доступ до необхідної інформації та обладнання для проведення випробувань, візуального оцінювання, перевірки і  аналізування інформації та інструкцій для забезпечення відповідності машини відповідним суттєвим вимогам. 

Отримати доступ до таких засобів має можливість кожний імпортер (споживач), уклавши договір з відповідними компетентними організаціями.

Читайте також
Авторизация