ДП УкрЦВТ
Авторизація

ЕКСПОРТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ ДО ЄС – І ХОЧЕТЬСЯ І …

ukrcvt 5-04-2021, 16:54 ---

Плануючи експорт сільськогосподарської техніки в країни Європейського Союзу (ЄС) вітчизняний виробник, хоче він того чи ні, але має скласти для себе уявлення про систему права ЄС. Насамперед з тієї прості причини, що право ЄС наразі відрізняється від українського законодавства. Звичайно, Україною підписана Угода про асоціацію, однією з найважливіших вимог якої є наближення українського законодавства до права ЄС. І Україна рухається в цьому напрямку, розробляючи власне горизонтальне законодавство та секторальні нормативно-правові акти, сумісні з актами права ЄС, що вказані в Угоді про асоціацію та інших документах. Але швидкість руху …!?

Тому для українського експортера сільськогосподарської техніки спробуємо навести короткі відомості про право ЄС, звичайно ж не про «acquis ЄС» (весь правовий спадок Європейського Союзу), а про ту частину з системи права, яка стосується умов постачання продукції на ринок Європейського Союзу.

Слід відмітити, що для цієї частини з системи права інколи застосовується різна термінологія в Україні та ЄС. Так в Україні широко застосовують термін «технічне регулювання», визначення якого наведене в ЗУ «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Відповідно до цього закону «технічне регулювання – правове регулювання відносин у сфері визначення та виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/або державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю)». Тобто іде мова про нормативно-правові акти, які встановлюють обов’язкові вимоги до характеристик продукції, пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, їх реалізацію під час розробки і виготовлення продукції, а також про контроль за додержанням цих вимог, застосовуючи оцінку відповідності, ринковий нагляд та інші види державного нагляду (контролю). 

Такого терміну в розглянутих нами актах права ЄС ми не виявили. Натомість в Рішенні Європейського Парламенту і Ради № 768/2008/ЄС від 9 липня 2008 року про спільні рамки для реалізації продуктів наведено визначення терміну «гармонізаційне законодавство Співтовариства» – будь-яке законодавство Співтовариства, яке гармонізує умови реалізації продуктів. Таке законодавство встановлює загальний порядок та умови розміщення продукції на внутрішньому ринку ЄС, проведення робіт з оцінки відповідності та акредитації, а також механізм ринкового нагляду.

Необхідно також відмітити, що право ЄС становить особливу систему права, яка діє паралельно та незалежно з міжнародним та внутрішнім правом. Звичайно, право ЄС має пріоритет порівняно з внутрішнім правом держав-членів, а деякі його норми (Регламенти, Рішення) наділені прямою дією у внутрішніх правопорядках цих держав. Наприклад, положення Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 167/2013 від 05 лютого 2013 р. щодо затвердження типу та нагляду за ринком сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів прямо застосовні у всіх державах-членах ЄС. Це означає, що не існує національних законодавчих актів, що відображають положення цього Регламенту, і в разі виникнення спорів сторони спору мають посилатись безпосередньо на норми Регламенту, ніби він є частиною національного законодавства.

Дещо інша справа з директивами ЄС (наприклад, Директива Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу 2006/42/ЄС від 17 травня 2006 р. щодо машин і механізмів), що завжди потребують перетворення на національне законодавство в ЄС. Тому виробники сільськогосподарських машин (стаціонарних, самохідних, навісних та причіпних) мають ознайомитися не лише з правом ЄС, а і обов’язково з внутрішнім правом держави-члена, до якої планують експорт своєї продукції.

Тепер більш конкретно про гармонізаційне законодавство Співтовариства, яке стосується виробників сільськогосподарської техніки. Насамперед звернемо увагу на цитоване вище Рішення № 768/2008/EC горизонтального характеру, яким оновлено, гармонізовано та консолідовано різні технічні інструменти, які вже використовувалися в існуючому гармонізаційному законодавстві Союзу – установлено визначення загальних термінівзагальний порядок та умови розміщення продукції на внутрішньому ринку ЄС, загальні процедури оцінки відповідності, правила маркування знаком СЕ, а також введені обов’язки суб’єктів господарювання, які є учасниками ланцюга постачання і розповсюдження продукції («введення в обіг» та «надання на ринку»). 

Термін «суб’єкти господарювання» в праві ЄС означає виробника, уповноваженого представника, імпортера та розповсюджувача. Усі суб’єкти господарювання повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити надання ними на ринку лише таких продуктів, які відповідають застосовному законодавству. У цьому Рішенні передбачено чіткий і пропорційний розподіл обов’язків, що відповідають ролі кожного суб’єкта господарювання в процесі постачання й розповсюдження.

Насамперед – про виробника, який досконало знає процес проектування й виробництва, має найкращу позицію для проведення процедури оцінювання відповідності. Тому цим Рішенням передбачено, що оцінювання відповідності повинно залишатися тільки обов’язком виробника, навіть якщо він є резидентом третьої країни. Крім того, лише виробники мають забезпечити супроводження машин інструкціями та інформацією щодо безпечності мовою, яку можуть легко зрозуміти споживачі та інші кінцеві користувачі, визначеною державою-членом, на ринок якої надається продукція.

Згаданою вище Директивою 2006/42/ЄС (як і діючим в Україні Технічним регламентом безпеки машин) передбачено, що виробник практично всіх видів сільськогосподарських машин самостійно повинен застосувати процедуру оцінки відповідності із здійсненням внутрішнього контролю виробництва, за допомогою якої він виконує покладені на нього Директивою зобов’язання і забезпечує та декларує, що машини відповідають застосовним до них суттєвим вимогам. Цією процедурою оцінки відповідності не передбачено залучення третьої сторони – нотифікованого (в Україні – призначеного) органу оцінки відповідності. Але …

За відповідність продукції, які надходять на ринок Співтовариства з третіх країн, несуть відповідальність імпортери. Тому перед введенням в обіг імпортери мають пересвідчитися в тому, що продукти відповідають вимогам усього застосовного законодавства, і що вони не вводять в обіг продукти, які не відповідають таким вимогам або становлять ризик. З тієї самої причини імпортери повинні пересвідчитися в тому, що процедури оцінювання відповідності виробником здійснено, і знаки на продуктах та документація, складена виробниками, доступні для інспектування наглядовими органами. Звичайно, пересвідчитись у цьому імпортери можуть і самостійно, але, як правило, цю роботу вони доручають одному з нотифікованих або лише акредитованих в установленому порядку органів оцінки відповідності, результатам роботи якого вони довіряють. Український виробник сільськогосподарської техніки має бути готовим прийняти групу аудиторів такого органу з оцінки відповідності, надати їм необхідну документацію, ознайомити з виробництвом та надати зразки машин для проведення випробувань.

Кілька слів про уповноваженого представника, якого виробник може призначити на підставі письмового доручення у випадку, якщо сам він не має осідку/не заснований у Співтоваристві. В такому дорученні виробник зазначає завдання, які має виконувати його уповноважений представник. Зокрема такими завданнями можуть бути (Рішення № 768/2008/EC): 

- зберігати декларацію про відповідність вимогам ЄС та технічну документацію для надання національним органам нагляду;

- на обґрунтований запит компетентного національного органу надавати всю інформацію та документацію, необхідну для підтвердження відповідності машини;

- співпрацювати з компетентними національними органами, на їхнє прохання, щодо вжиття будь-яких заходів для усунення ризиків, спричинених машиною, з якою вони працюють у межах свого доручення.

Як свідчить досвід взаємодії вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки зі своїми зарубіжними партнерами, імпортер практично завжди призначається уповноваженим представником.

Систему, установлену в Рішенні № 768/2008/EC, доповнює правова основа для акредитації, механізм ринкового нагляду, правила контролю продуктів з третіх країн та застосування знака CE, передбачені в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 765/2008 від 9 липня 2008 року про встановлення вимог до акредитації та ринкового нагляду, пов'язаних з реалізацією продуктів. 

Насамперед необхідно відмітити, що Регламентом № 765/2008 встановлено, що як імпортером так і уповноваженим представником повинна бути фізична або юридична особа, заснована в межах Співтовариства. І тільки з ними взаємодіють органи ринкового нагляду, лише від них можуть вимагати надання документації та інформації, яку вони вважають необхідною для провадження своєї діяльності. При цьому, якщо суб'єкти господарювання надають протоколи випробування або сертифікати, які засвідчують відповідність, видані акредитованим (не обов’язково нотифікованим) органом з оцінювання відповідності, органи ринкового нагляду звертають належну увагу на такі протоколи або сертифікати.

У випадку виявлення невідповідності продукції органи ринкового нагляду стосовно продукції з третіх країн знову ж таки співпрацюють як з імпортером так і з уповноваженим представником щодо вжиття заходів, які можуть запобігти ризикам, спричиненим машинами, введеними в обіг такими суб'єктами, або зменшити такі ризики. Якщо машина становить серйозний ризик, що потребує оперативного втручання, лише ці суб’єкти господарювання мають забезпечити, щоб така продукція була відкликана, вилучена з ринку або щоб надання її на ринку було заборонено. Крім того, інформація про таку машину попадає до системи швидкого обміну інформацією (RAPEX), передбачену статтею 12 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/95/ЄС від 3 грудня 2001 року про загальну безпечність продуктів. Система RAPEX функціонує на рівні ЄС з метою оперативного обміну інформацією між відповідними органами держав-членів ЄС та Єврокомісією у разі виявлення продукції, яка становить серйозну небезпеку. Попадання інформації про машину до системи RAPEX – це вже відчутний удар по репутації виробника. Але наслідком введення в обіг машин, які не відповідають встановленим вимогам, будуть ще й значні матеріальні збитки. Так Директива Ради 85/374/ЄЕС "Про наближення законів, постанов та адміністративних положень держав-членів щодо відповідальності за неякісну продукцію" від 25 липня 1985 року дозволяє державам-членам встановити верхню фінансову межу для повторюваних нещасних випадків на мінімальному рівні в 70 мільйонів євро, не вимагаючи при цьому від держав-членів скасування будь-якого іншого законодавства щодо відповідальності. Обов'язок відшкодувати збитки покладається на виробника. А виробником у цьому випадку є або виробник готової продукції, або будь-яка особа, що заявляє про себе як про виробника (наприклад, через нанесення торговельної марки). Усі імпортери згідно з Директивою також вважаються виробниками. 

Плануючи експорт машини на ринок ЄС вітчизняний виробник має також звернути увагу на Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1020 від 20 червня 2019 року про ринковий нагляд та відповідність продуктів. Цей Регламент доповнює і посилює чинні положення гармонізаційного законодавства ЄС стосовно ринкового нагляду, забезпечення відповідності продуктів, механізмів для обміну інформацією та рамки для співпраці з організаціями, які представляють суб’єктів господарювання або кінцевих користувачів.

Насамперед Регламент зобов’язує, щоб для кожного виду продукції існував відповідний суб’єкт господарювання з осідком у Союзі, аби органи ринкового нагляду могли адресувати йому запити, включно із запитами про надання інформації стосовно відповідності продукту гармонізаційному законодавству Союзу.

Крім того Регламент надає більше повноважень органам ринкового нагляду – можливість відкривати розслідування за власною ініціативою; мати доступ до всіх потрібних доказів, даних та інформації стосовно предмету розслідування для визначення факту порушення застосовного гармонізаційного законодавства Союзу, та особливо для визначення відповідального суб’єкта господарювання, незалежно від того, хто володіє такими доказами, даними або інформацією, та незалежно від того, де такий володілець розташований і в якому форматі зберігає докази. 

Важливе значення надано розвитку інформаційно-комунікаційних систем, зокрема системи для ринкового нагляду (ICSMS) та RAPEX. Зокрема має бути розроблений електронний інтерфейс, щоб уможливити ефективний обмін інформацією між національними системами митних органів та органів ринкового нагляду.

На завершення відмітимо, що відповідно до Регламенту 2018/1724/EC Європейського парламенту і Ради від 2 жовтня 2018 р. щодо створення єдиного цифрового шлюзу для забезпечення доступу до інформації, процедур, а також служб надання допомоги і вирішення проблем створено портал «Твоя Європа» (Your Europe), який надає користувачам легкий доступ онлайн до інформації про вимоги до продуктів та про права, обов’язки і правила (включно національні), що виникають на підставі гармонізаційного законодавства Союзу. Заходьте на сайт https://ec.europa.eu і дізнавайтесь більше …

Авторизация